...Вони знають один одного змалечку: і дитсадок, і школа, і... заледве в один вуз не потрапили — майже все у них було одне на двох. Така собі голка з ниткою. Чи нитка з голкою... Хтозна. Та ці чоловіки й сьогодні працюють поруч, у відділі стандартизації і метрології Національного університету біоресурсів і природокористування України.

      Сергій Нікітін закінчив Київський політехнічний інститут і став інженером-конструктором. Раціоналізатор, винахідник, лауреат премій ЛКСМ України, працював за радянських часів у престижному конструкторському бюро, а в часи недоброї пам’яті перебудови, коли КБ «наказало довго жити», прийшов до НУБіП України (донедавна він називався Національним аграрним університетом, а ще раніше – Українською сільськогосподарською академією). 

Володимир Літвішко ж кілька років навчався в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, але закінчував уже редакторський факультет Львівського поліграфічного інституту, після якого працював технічним редактором видавництва «Наукова думка». Та згодом відчув, що все це — не його. Тож пішов працювати на Київську ювелірну фабрику, за десять років здобув п’ятий розряд ювеліра-монтувальника й ось уже майже чверть віку тут, у відділі стандартизації Національного університету біоресурсів і природокористування України.

 

Та мова не про виробничі обов’язки, а про уподобання, яким ці захоплені улюбленою справою чоловіки віддають увесь свій вільний час. Члени Київського міського об’єднання художників-любителів «Творчість», вони займаються ювелірними, граверними роботами, відновлюють антикваріат, виготовляють скульптури, різні механічні іграшки і багато чого іншого. Словом, золотих справ і на всі руки майстри.

Роботи Сергія Нікітіна є у приватних колекціях в Бразилії, Перу, Канаді, Франції, Іспанії, США. Щодо Сполучених Штатів, то тут взагалі ціла історія.

— Знаєте, інколи буває жаль віддавати щось із своїх робіт у чужі руки, — розповідає Сергій. — Люблю виготовляти запальнички. Одна з них — у вигляді зенітного снаряда — довго залишалася у мене, а потім віддав її племіннику, який у Вашингтоні працював у магазині, що торгує сигарами. Якось сюди зайшов Арнольд Шварценеггер (зірка Голівуду тоді вже був губернатором штату), і придбав її — так сподобалася...

Мабуть, задоволення отримали обидва: знаменитий американець — від придбаної речі, а український майстер — від того, що вона потрапила в такі руки. А зараз Сергій підготував американцю новий подарунок — «гільйотинку» для обрізання сигар. От тільки як вручити її, поки що не знає.

Остання робота майстра – «Золота коса України та перлини» — отримала схвальний відгук на виставці у Франції.

Ще одне уподобання Сергія Нікітіна – гравюри. Причому, він єдиний в Україні, хто займається таким глибоким різьбленням. Особливо любить робити їх за мотивами картин Пікассо, Далі, Дюрера. Сьогодні творчий доробок майстра нараховує майже 200 таких робіт.

Це, так би мовити, тонка робота. Але він може зробити вельми пристойну річ і з нікому не потрібного металевого брухту. Нещодавно в рамках Українського тижня мистецтв відбувся міжнародний конкурс декоративно-прикладного мистецтва, на якому майстер був відзначений дипломом за конкурсні роботи «Іржавий квадрат» і «Розчавлена колесами бляшанка».

— Я теж люблю красиві речі, особливо коли вони виходять з-під твоїх рук, — говорить колега Сергія Володимир Літвішко. — Особисто я віддаю перевагу виготовленню копій державних нагород і орденів різних часів. Зараз на них, особливо періоду Білого руху, великий попит у колекціонерів з Росії...

А ще він любить працювати з українськими старожитностями. Якось один колекціонер, з яким познайомився в клубі «Творчість», приніс майстру стару козацьку шаблю. Після реставрації господар не міг намилуватися: зброя — мов щойно від зброяра. Як каже майстер, у роботі йому підсвідомо допомагала кров козацької вольниці і визвольних змагань, яка тече у жилах роду…